Хантавірусна інфекція: епідеміологія, шляхи передачі, сучасні підходи до лікування, ситуація в Україні та Європі

Хантавірусна інфекція залишається актуальною проблемою для країн Європи та України попри відносно невисоку загальну захворюваність. Основним джерелом цього збудника є мишоподібні гризуни, найчастіше зараження людини відбувається аерогенним шляхом під час інгаляції пилу, контамінованого сечею, фекаліями або слиною інфікованих тварин. У країнах Європи переважають форми які асоційовані з геморагічною гарячкою та нирковим синдромом, спричинені вірусом Puumala, рідше – Dobrava, Seoul та Tula. За даними ECDC, у 2023 р. у 28 країнах ЄС/ЄЕЗ зареєстровано 1885 випадків, причому найвищі показники відзначалися у Фінляндії та Німеччині – 60,5% усіх повідомлених випадків. Дані літературних джерел свідчать, що в Європі серопревалентність хантавірусної інфекції в загальній популяції становить близько 2,98%, а в групах професійного ризику – є вищою. В Україні відкриті джерела вказують на незначну реєстрацію випадків, імовірну недооцінку поширеності та обмеженість систематизованих публічних епідеміологічних даних. Діагностика базується насамперед на серологічних методах із використанням молекулярних тестів. Специфічної широко схваленої етіотропної терапії для Європи наразі немає, лікування залишається переважно підтримувальним та включає респіраторну, гемодинамічну та ниркову підтримку. Перспективними напрямами є удосконалення діагностики, посилення епіднагляду та розвиток вакцинних платформ.